РУБРИКИ

Диплом: Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням

 РЕКОМЕНДУЕМ

Главная

Историческая личность

История

Искусство

Литература

Москвоведение краеведение

Авиация и космонавтика

Административное право

Арбитражный процесс

Архитектура

Эргономика

Этика

Языковедение

Инвестиции

Иностранные языки

Информатика

История

Кибернетика

Коммуникации и связь

Косметология

ПОДПИСАТЬСЯ

Рассылка рефератов

ПОИСК

Диплом: Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням

йому спати за роки війни ... на возах, на рудій, слизькій глині, на

потолоченій траві і посеред лісових галяв (П.З.) Синкретичне

об'єктно-просторове значення місця дії може мати і прийменниково-відмінкова

конструкція "по + м.в.". Наприклад: Вже смеркалося, а по хатах ще

лунали пісні (П.З.)

Серед дібраного нами лексичного матеріалу прийменниково-відмінкових зворотів

"по + м.в." із значенням місця дії виявлено мало. Найчастіше такі сполучення,

приєднуючись з дієсловами руху, мають семантику шляху переміщення (про це

детальніше далі).

Синкретизм об'єктно-просторового значення місця дії зумовлений лексико-

граматичними особливостями як головного компонента (дієслова із значенням

місця дії), так і залежного - іменника з конкретною семантикою.

"Прийменниковий зворот постійно розвивався, - підкреслює Слинько, -

витісняючи орудний відмінок при дієслові нецілеспрямованого руху і ще в

більшій мірі, - при дієсловах стану" (Слинько, 1968, 15). Зараз домінує

словоформа з прийменником "по + м.в.". Орудний відмінок місця особливо був

продуктивним у мові західно-українських письменників. Конструкція "по + м.в."

займала і займає в українській літературній мові панівне місце тому, що подає

точнішу характеристику взаємодії дії і простору.

Синкретичні ДЧР з частковим значенням місця дії репрезентуються конструкціями

"між (поміж) + род.в." та "між (поміж) + оруд.в.". Цей зворот має значення

контактного місцеперебування між рядом об'єктів.

У досліджуваних зворотах роль підпорядкованого елемента заповнюють іменники

(особові займенники) на позначення:

двох чи більше різноманітних предметів чи осіб, наприклад: А над вечір між

тополями, де затінок тримається цілий день, стоять столи на честь

льотчика, а за столами сидять чабани (О.Г.) У газику сидить начальник полігона

Уралов, і Петро, й товариство його, а між офіцерськими кашкетами

й Тоня волосся розвиває (О.Г.) Почати хоч би з того, що планшет висів на

довжелезному ремінці, ... плутався між ногами у Степана (П.З.).

Така семантика вимагає від іменника форми множини: А поміж вуликами

виглядає баба ... (О.Г.) А поміж ними груддям битої цегли лежить

те, що звалося школою (О.Г.) .

Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-обставинним значенням, виражені

прийменниково-відмінковим зворотом "між + о.в.", можуть залежати від слів

категорії стану: ... І вже нема між ними такого промінчика, щоб

їх з'єднував ... (П.З.)

Синонімічною прийменниковому звороту "між (поміж) + оруд.в." є конструкція "між

+ род.в.", яка передає значення контактного проміжного місцеперебування.

Наприклад: Він між них особливо виділявся якоюсь своєю

загадковістю, неповторністю ... (П.З.)

Отже, зібраний лексичний матеріал дає підстави твердити, що синкретичні

другорядні члени речення із значенням контактного місцеперебування

реалізуються в українській мові прийменниково-відмінковими конструкціями "в

(у) + місц.в", "серед, посеред + род.в." (внутрішнє місцеперебування); "на +

місц.в.", "на + знах.в.", "по + місц.в." (зовнішнє місцеперебування); "між

(поміж) + оруд.в." та "між (поміж) + род.в." (проміжне місцеперебування). Але

найчисельнішими серед названих конструкцій є звороти "в (у) + місц.в.", "на +

місц.в.", "між (поміж) +оруд.в.".

Синкретичні другорядні члени речення із значенням дистантного місця дії

передаються прийменниково-відмінковими конструкціями, котрі розрізняються за

наявністю чи відсутністю орієнтації на конкретний бік об'єкта. Без вказівки на

сторону об'єкта вживаються звороти "коло, біля (край) + род.в.".

Прийменниково-відмінкова конструкція "коло + род.в." здавна використовується у

двох значеннях: для фіксації розміщення навколо предмета або в безпосередній

близькості до нього. Наприклад: Він стоїть на узвишші коло цямрини

, а поруч, на сталевому тросі, яскраво жаріє, палає на весь степ червона, як

серце торпеда (О.Г.) Мені було нічого робити, стояв коло дверей,

крутив кільця (П.З.) Тільки поставила відра коло хати, як

гульк! - котить із степу машина (О.Г.) Якось так випадає щоразу, що батька

застає він не в хаті і не в кошарі, а в степу, просто серед пасовища, де старий

стоїть коло отари з гирлигою ... (П.З.) Потім льотчик знову коло

матері, і вона має змогу провести його по двору (О.Г.) Залежним компонентом

у цих конструкціях є іменники на позначення конкретних предметів, об'єктів,

істот.

Прийменник біля пізнішого походження. Зворот з прийменником біля

служить засобом вираження близькості, суміжного розташування предметів, тобто

значення, близького до семантики прийменникових сполучень "при + місц.в." та

"край + род.в.".

Підпорядковуючим компонентом названих зворотів виступають дієслова конкретної

дії: сидіти, стояти, лежати, зупинятися, підбирати, копирсатися тощо.

Наприклад: Вони зупинились на шкільному майдані біля турніка

... (О.Г.) "Ти глина, яку треба формувати," - каже Сашко і копирсається

біля одного приймача. - Курка, чи оце яйце? - І Гриня підбирає

біля коритця загублене куркою свіже яйце. Той, що стоїть у них

біля кнопки. Зупиняється фургон біля клумби, де радгоспний

люд збирається після роботи посидіти на лавках, погомоніти (О.Г.).

Синтаксично залежні елементи конструкції "біля + род.в." відзначаються

семантичною різноманітністю. Найчастіше залежний компонент - іменник (або

займенник) вживається на позначення особи та істоти взагалі. Наприклад: Адам в

раю біля самого бога проживав, та прогнали ж його навіть

з раю. Напівживого розпатрали, розібрали мене якось у підземному шпиталі, а тут

як вдарить артналіт і перекалічив мало не всіх, які порались біля

мене (О.Г.).

У ролі синкретичних другорядних членів речення можуть вживатися іменники й інших

семантичних груп: назви конкретних предметів, приміщень, транспортних засобів,

деяких абстрактних назв, дерев, рослин. Наприклад: Він вже вагався: чи

зустрів біля цього осокору якусь химерну жінку, чи йому

привиділось? (О.Г.) Буває, в степу впаде на землю і качається біля

машини, аж виє, аж корчить його, а чим я допоможу? (О.Г.) Все, що можна

було використати з брухту, який валяється біля майстерень, вже

використано. Його план наздогнав мене біля хвіртки, де вже

дрібніли кручені паничі (О.Г.)

Зібраний лексичний матеріал засвідчує, що конструкції "коло + род.в." порівняно

із сполученням "біля + род.в." обмежені в кількісному плані. Це пояснюється

тим, що прийменник біля пізнішого походження, він поступово витіснив з

ужитку прийменник коло і в українській мові вживається як основний

засіб вираження близькості предметів в усіх функціональних стилях.

Прийменниково-відмінкова конструкція "край + род.в." також вказує на дистантне

місцеперебування, але з відтінком зіткнення предметів: Прокралася лисицею,

присіла край постелі (П.З.)

Синонімічною прийменниковому звороту "біля + род.в." є конструкція "поряд +

оруд.в.". Наприклад: От він став поряд з ним, став, як рівний,

легко відсунувши різницю в літах, в досвіді, в життєвій мудрості (О.Г.)

Синонімічним сполученню "у + род.в." є зворот "від + род.в.", який

характеризується меншою продуктивністю в українській мові і певним стилістичним

забарвленням, наприклад: Ці чоботи були узяті від шевця (О.Г.)

Прийменниково-відмінкові конструкції "близько, поблизу + род.в.", що мають

часткове значення дистантного місця дії, представлені такими прикладами: Вони

були вже поблизу клубу, коли Віталик враз круто змінив курс, рвонув

у бік (О.Г.) Самотуга ждав мене поблизу під'їзду, що мав

зватися третім (П.З.)

Найчисельнішу групу становлять конструкції з прийменником над, які

здебільшого вживаються при дієсловах руху (стояти, летіти, йти, бігти,

колихатися тощо): Просиджу над словником (О.Г.) Іде Гриня,

колишеться над кермом пластмасовий зайчик на ниточці, посміхається заячо до

водія (О.Г.)

Синтаксично залежними в цих конструкціях найчастіше виступають іменники -

конкретні назви - або особові займенники: Тоня, пересівши до брата, схилилася

до нього в таємничості, щось шепотіла над вухом (О.Г.) А над

тобою простір, всіяний зорями (П.З.) (останнє речення є еліптичним).

З аналогічним частковим значенням місця реалізації дії чи перебування чогось над

об'єктом - орієнтиром виступає сполучення "понад + оруд.в.". Конструкція "під

+оруд.в." має часткове значення здійснення дії чи розміщення чогось під нижньою

частиною об'єкта-орієнтира або під його прикриттям: Він теж відставник, до

полюса під кригами плавав, а коли списатися довелось - сам

прийшов в майстерню. Посередині йшов Василь з добрезною папкою книжок під

пахвою, а по боках - Степан та Петро (О.Г.)

Залежним компонентом таких сполучень виступають іменники - назви дерев,

кущів, частин споруди та інших конкретних предметів: Самі ж бульдозеристи тим

часом збились у затінку, під польовим вагончиком. Он у тебе під стелею

ластівки гніздо виліпили. Самих лише виконавців скільки за життя перебувало

під моїми вікнами, перед скількома начальниками цей Корній на витяжку стояв

(О.Г.)

З аналогічним частковим значенням здійснення дії чи розміщення чогось під

нижньою площиною об'єкта-орієнтира виступає і сполучення "попід + оруд.в.".

Наприклад: На Шапталу Василь дивився попід столом, бо так було

зручно (О.Г.)

Прийменниково-відмінкові конструкції "перед + оруд.в." та "поперед + род.в."

уточнюють дистантне розміщення предмета по горизонталі, а саме - фіксують дію

чи перебування предмета на деякій відстані від переднього боку чого-небудь або

перед кимось: У всеозброєнні постає перед сином старший

Горнищенко. Побрязкотів перед продавщицею монетками, блиснув

зубами і гукнув: "Дві склянки нечистої!" І гадки не мала про якогось там

Віталика, вихизовувалась перед сержантами ... Ні з сього ні з

того вона навіть шаріється перед бабою ... (з творів О.Гончара)

Часто у ролі синкретичних другорядних членів речення із значенням дистантного

розміщення предмета вживаються займенники, що заступають особові назви:

Запальність Сашкова росте й росте, він уже, замість Віталія, наче бачить

перед собою автора статті. Перед тобою ж стоїть єдина на

весь радгосп людина, що перетинала екватор ... (з творів О.Гончара)

Також у ролі залежного компонента виступають іменники - назви частин тіла: Але ж

я не можу мовчати, - майже благально склав у себе перед обличчям

долоні Степан, я люблю говорити (О.Г.)

Сполучення "за + оруд.в." означає виконання дії чи розміщення чогось з

протилежного боку предмета (Іваненко, 1981, 49). Прийменник за

вживається при дієсловах двох семантичних груп:

1) дієслова, що у сполученні з іменником, називають місце діяльності або

заняття особи чи предмета: Ага, он за хатою вона пасічникує.

За літньою кухнею, за кролятником сонце край степу сідає

. А за їхніми спинами німотно регочуть їхні бульдозери

сяючим блиском ножів (О.Г.);

2) дієслова інших семантичних груп (буття, місцезнаходження, стану тощо):

У різних товариствах бував, за різними столами сидів

Дорошенко у своєму круглосвітньому житті. Це явна ознака, що за парканом

хтось є (О.Г.)

Синкретичні другорядні члени речення з частковим значенням місця, крім уже

аналізованих конструкцій представлені ще й такими:

1) "мимо + род.в.": Він опиняється біля клубу, проходить мимо будиночка

, де Клава саме свариться із своїм шофером (П.З.);

2) "повз + знах.в.": Повз нього завжди проходили люди ... (О.Г.);

3) "з-за + род.в." та "з-під + род.в.": І вже прибирають столи, пустіє

подвір'я, вже одна по одній зникають з-під хати чабанські

алебарди (П.З.)

Отже, серед синкретичних другорядних членів речення з частковим значенням

місця дії найчисельнішу групу зворотів становлять конструкції "на + місц.в.",

"в (у) + місц.в.". Це найчисельніший структурно-семантичний розряд

синкретичних другорядних членів речення, який представлений великою кількістю

конструкцій.

3. Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням

вихідного пункту

Найчастіше із значенням вихідного пункту вживається прийменникова конструкція "з

+ род.в.", що виражає два відтінки локального значення - спрямованість руху або

дії з поверхні певного предмета чи відкритої площі. "Із прийменником з

утворюються різні звороти, що мають динамічний характер, бо в основі виникнення

цих конструкцій лежить ідея вказувати на рух з середини предмета." (Колодяжний,

1958, 67).

Найчастіше у ролі опорного компонента вживаються дієслова таких семантичних

груп:

1) дієслова руху, переміщення: А коли студент, то надягати штани і

вмиватися! - зіскочив з койки Степан (О.Г.). Прокинувся разом з

усіма, прокинувся враз, коротко, і одразу ж схопився, зіскочив з

столу, став посеред кімнати. Шаптала потихеньку вийшов з кімнати

, потер лоба, і посунув до себе на п'ятий поверх. Ні, друзі, час додому! -

нагадав Василь і першим став спускатися з кургана. Розгойдавши

стан, він підвівся з парти. Було таке правило, що дівчина

мусить зняти з залізного крючка гроші губами (О.Г.);

2) дієслова спрямованої дії, сприймання (дивитися, діставати, виглядати,

виймати тощо): ... Він дістав з великого шкіряного чемодана

якісь баночки, кульочки, коробочки. "Здорово, га?" - звертався він до

сержанта-водія, що теж, злегка усміхаючись, виглядає з кабіни

газика. Мати дістала із мисника велику ложку ... (О.Г.);

3) дієслова на позначення зміни кінетичного стану (падати, вставати,

підводитись, зсуватись, злазити тощо): він так тихенько підвівся з

лави, що ніхто нічого не почув ... він упав з груші і так

забився, що навіть не міг підвестися. Бо в нас уже стількох судили, що чимало

слабіших людей зів'яло, - підвівся з ослона Сашко (П.З.);

4) дієслова із значенням "литися", "стікати", "капати": Ціле літо

ллється з цієї торпеди вода у ринву ... (О.Г.) Підставте мені

блюдце - з моїх очей зараз капатимуть сльози ...

(П.З.);

5) дієслова із значенням "їсти": Він і сам тепер на рівні з іншими їсть

з тарілочки, що йому, ніби для жарту, підставила Тоня (О.Г.);

6) дієслова із значенням "пити": ... Цей птах весь час пив у мене

воду з долоні (П.З.) ... Він завжди намагався пити з

того нового кухля (О.Г.);

7) дієслова із значенням "зривати", "знімати": Микола Степанович завжди,

коли кланявся, знімав картуз з голови. Жартуючи, Сашко

намагався зірвати шапку з голови Тоні (О.Г.)

Зібраний лексичний матеріал дає підстави говорити про те, що найуживанішими у

досліджуваних зворотах виявилися дієслова з префіксом: ви-, бо одним з

найтиповіших для цього префікса відтінків є значення спрямування дії чи руху з

поверхні певного предмета або відкритої площі,: ... Ми побачили, як з

його рук випали тільки клаптики паперу (О.Г.) та з-, що означає

спрямування дії чи руху з поверхні певного предмета або відкритої площі: ...

Все затихло, а тим часом з її вуст злітали тихі слова

(П.З.).

Менш уживаними в українській мові є конструкції на позначення вихідного

пункту: "від + род.в." та "од + род.в.", які означають спрямування дії від

межі певного простору або від зовнішнього боку предмета (Жишлій, 1974, 20).

Залежать такі синкретичні ДЧР найчастіше від дієслів руху, спрямованої дії.

Найчастіше серед них переважають префіксальні форми: Ліна жвавішає біля

подруги, веселішає, наче якісь біотоки б'ють на неї від Тоні

(О.Г.) "Якщо ви хочете як найповніше визначити властивості холода, - поманив

їх подалі від дверей Степан, - то для цього є дуже гарне слово." (П.З.)

Човен вже далеко відплив від берега (П.З.)

Найбільш уживаними серед опорних префіксальних дієслів є предикати з префіксом

від-, основне значення якого полягає в тому, щоб виражати дію "спрямовану на

віддалення одного предмета від іншого, тобто значення, споріднене з функцією

відповідного прийменника" (Ільїн, 1953, 38).

З формального боку структурні компоненти з об'єктно-просторовим значенням

вихідного пункту представлені іменниками, що позначають назви конкретних

предметів, осіб або просторових понять. Причому більшою мірою виявляється

синкретизм у конструкціях з іменником - назвою осіб, оскільки переважає

значення конкретного об'єкта: Петро йшов од начальника, низько

нахиливши голову ... (П.З.)

Ще рідше часткове значення вихідного пункту представлене конструкціями "з-за

+ род.в.", "із-за + род.в." та "з-під + род.в.".

Складні прийменники (з-за, з-під) утворюють форми, якими позначаються

ускладнені зв’язки дії з різними обставинами, які супроводжують її. У

словосполученнях із складними прийменниками виявляється національна специфіка

СУМ, оскільки складні прийменники є однією з характерних її особливостей

(Іваненко, 1981, 47).

Опорними елементами таких конструкцій виступають дієслова пересування,

переміщення, спрямованої дії та сприймання, серед яких переважають префіксальні

дієслова (вийти, встати, визирнути, підвестися тощо): Гнат встав

з-за столу і вийшов геть (О.Г.) Велика темна хмара поволі викочується

з-за гір (П.З.)

При дієсловах переміщення, спрямованої дії, сприймання та пересування

вживаються іменники таких семантичних груп:

1) назви меблів: Він вийшов з-за столу, потиснув Петрові руку (О.Г.);

2) назви відкритої площі: . Після грози з-за гір поволі

викочувалось сонце (П.З.)

Найуживанішими в цих конструкціях виявились дієслова з префіксом ви-, бо вони

позначають спрямовану дію або рух. Зворот із прийменником з-під вказує на

вихідний пункт, відправну точку дії.

У творах письменників, що досліджуються, цих конструкцій більше, ніж зворотів

з-за, із-за. Наприклад: Тільки зазирне він у глибокі криниці смутку, що

світять докором на нього з-під брів, так і никне вся його влада. І

вже прибирають столи, пустіє подвір’я, вже одна по одній зникають

з-під хати чабанські алебарди (О.Г.) Тоня при цьому показала йому

з-під вирізу плаття зім’ятого листа, і знову сховала глибше в грудях (П.З.)

Лексичний матеріал засвідчує на одночасне вираження прийменниково-відмінковими

конструкціями значення початкового та кінцевого пунктів переміщення. Наприклад:

Мати наливає з відра у кухоль води і ставить на стіл (П.З.)

З покрівлі вода капала у тазок, який спеціально для цього

поставила мати (О.Г.)

Отже, в сучасній українській літературній мові на вираження синкретичних

другорядних членів речення з частковим значенням вихідного пункту вживаються

прийменниково-відмінкові конструкції: “з + род.в.”, “від+ род.в.”, “з-за +

род.в.”, “із-за + род.в.” та “з-під + род.в.”. Міра вияву кожного із значень

та наявності чи відсутності додаткових відтінків певного значення залежить

від лексичного наповнення структури.

4. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням

кінцевого пункту

Найчисельнішу групу синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-

просторовим значенням кінцевого пункту становлять конструкції “до + род.в.”,

“на + знах.в.” та “в (у) + знах.в.”, які поєднуються з дієсловами таких

семантичних груп:

1) пересування суб’єкта (йти, їхати, бігти, мчати, летіти): Коли стихло,

майор підійшов до дочки. Він з торбинкою тьопав до

причалу. Шаптала потихеньку вийшов із кімнати, потер лоба, і посунув

до себе на п’ятий поверх (О.Г.) Господиня йде з відрами до

колодязя набрати води. Молодший Мамайчук обережно несе батька

до фургона (О.Г.);

2) зміни місце положення або кінетичного стану об’єкта (класти, покласти,

впасти, кидатися, проводжати, дострибнути тощо): В цей час собака кидається

до хвіртки і визирає на вулицю через паркан. Лукія весела, хмільна все

намагається дострибнути до металевої перекладини. І

переселенки розуміють її натяк, проводжають її до машини,

побуряковілі від сорому (О.Г.) Семантика залежного слова засвідчує те, що

просторове значення переважає над об’єктним;

3) виявлення певного стану чи ознаки (шуміти, сяяти, осідати, дзвонити,

потрапляти, припадати тощо): Я подзвонила до голови з проханням

не терзати Маркерієвого тіла. Якось воно виходило так, що я потрапляв

до цього сіро-чорного будинку. Іван Кіптілий загинув того самого

літа сорок першого року, він припав грудьми до кулемета (П.З.);

4) дієслова сприймання та мовлення (зиркнути, крикнути, глянути, дивитися та

інші): - Ось що тільки не для мене, - вихопилось несподівано у Сашка, що,

зависнувши на милицях, невідривно дивився на зірку. Сила і

батьківська влада, і житейський досвід – все на його боці, проте тільки

гляне на ті широкі брови, так і тане його батьківське серце

(О.Г.);

5) дієслова із значенням цілеспрямованої дії чи руху (потягти, нахилитися,

прямувати, добиратися тощо): На вулиці він потягнув Василя до

кіоска з водою. Никнуть трави жалощами, дерево до землі з тугою

нахилилося. Тоді він потихеньку вилаявся і попрямував до сходів

. Можна було тричі передумати своє життя, поки добрався до 104

кімнати гуртожитку (П.З.)

Синтаксично залежними виступають ті самі семантичні групи іменників, що й у

конструкціях із значенням місця:

1) назви тварин: Жваво, майже підбігцем старий чабан кинувся до

ягняти, взяв його на руки, приніс, поклав до вівці, і вона

заспокоїлась (П.З.);

2) назви людей: Вся Європа лежала в Степановім планшеті, вся Європа

горнулася до Степана. “Ніщо мені так не пахне, як наш степ,” – казав

молодий Горпищенко, льотчик реактивної авіації, коли приїжджав до

батька – чабана у відпустку. Інші бігають, вибрикують, а цього щоразу

треба підносити до матері, само не встигає за сакманом . (О.Г.);

3) назви конкретних предметів: Стояли в черзі до столу, за

яким виписували перепустки до гуртожитку (О.Г.);

4) назви будівель, їх частин та інших об’ємних предметів: Вночі добрався

до невеличкої селянської хатини. “Спасибі тобі, - каже Тамара,

сіла в бідарку, взялася за віжки, - спасибі, що допоміг.” Тоді

давай мерщій її в умивальник та намиємо з неї пудів два золота

(О.Г.);

5) назви частин тіла (груди, очі, плечі, долоні тощо): Мусій Корній почав

лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, прикладав долоню до

щоки, довго мотав головою. Йому стало так погано, що він підніс до очей

зморшкуватий полумисок долоні. З самого краю життя батьки виглядали живих

синів, матері – живих і мертвих, і свої руки найчастіше прикладали

до грудей (О.Г.)

Конструкції із значенням кінцевого пункту, як і звороти на позначення місця,

розрізняють за контактним і дистантним прийменниками.

Домінуючим є сполучення дистантного прийменника -на- із знахідним відмінком

іменника.

Кінцевий пункт – це орієнтир, на який спрямована дія чи рух.

Більшою мірою синкретизм другорядних членів речення з об’єктно-просторовим

значенням кінцевого пункту виявляється у зворотах, роль підпорядковуючого

компонента в яких виконують дієслова:

1) дивитись, глянути на когось (на щось): Він глянув на моє

заплакане обличчя, але так нічого і не сказав (О.Г.);

2) сідати, лягати: Він присів на табуретку, обережно

доторкаючись до волосся, поправив зачіску (П.З.) І знову тяжкі, благанням

розбухлі руки опускались на груди (О.Г.) Він, зачепивши головою

ключку журавля, сів на дилину, а біля нього примостився Сашко

(О.Г.);

3) впасти: Марія з українських степів упала б мені на груди,

зайшлася у риданнях, безпорадна і безборонна перед жахливою стихією смерті .

(П.З.) Він упав на стіл, аби знайти хоч який-небудь спочинок

(О.Г.);

4) накинути на когось (на щось)у значенні “одягнути”: Сашко накинув на

себе пальто і став пробиратися до виходу . (О.Г.)

Семантична природа прийменника до в українській мові досить своєрідна:

він виступає у значенні трьох давньоруських прийменників, фіксуючи межу руху

(під’їхати до самих воріт); рух у бік предмета (бігти до хати); рух з

проникненням у середину об’єкта (внести до хати, покласти до кишені) (Іваненко,

1981, 68).

Значення кінцевого пункту руху, як показує аналіз розглянутих мовних фактів,

має місце у звороті “до + род.в.”, при дієсловах таких семантичних груп:

1) із значенням пересування суб’єкта (їхати, йти, бігти, летіти тощо) та

переміщення об’єкта з чиєюсь допомогою (нести, везти тощо): Інженер Твердохліб,

ідіть до начальника цеху. Васю, ідіть до коменданта

одержувати матраци і набивати їх соломою (П.З.) Те саме повторив на якомусь

поверсі, де ліфт зупинявся для перевірки, а тоді ще раз – біля дверей, які

вели до вистеленого червоним килимом коридору (П.З.);

2) із значенням “прикріпити до чогось”: Хіба ж не було, що корів шлангами

підв’язували до бантин. Тоня вже й кущ підв’язала до

бетонного стовпчика, а не рухалась далі з місця. (П.З.);

3) із значенням “дивитись”, “придивлятись”: Він довго придивлявся

до мене і так нічого не сказав (О.Г.);

4) із значенням “припадати”, “прихилятись”, “пригортатись”: Тоня знову

припала до квітів . (О.Г.) . Дерево до землі з тугою

нахилилося (П.З.);

5) із значенням “повертатися”: “Нарешті він повернувся до мене

,” – сказала мати, незнаючи, куди діти сльози, що навернулися на очі (О.Г.)

Конструкція “назустріч + дав.в.” має значення руху в бік об’єкта. Синтаксично

залежними в таких сполученнях виступають іменники – назви істот, конкретних

предметів, транспортних засобів, космічних об’єктів тощо: Назустріч мені

йшли два незнайомці.

У ролі опорних слів у таких конструкціях вживаються переважно дієслова руху.

Звороти “над + оруд.в.” та “під + знах.в.” в українській мові малопродуктивні.

Конструкція “над + оруд.в.” позначає предмет, “вище якого відбувається кінцевий

етап чи мета переміщення” (СУЛМ, 1972, 92), і утворюється в основному від

дієслів типу злітати, звисати, нахилятися та іменників на позначення істот,

конкретних предметів: . Мати знову нахиляється над ним . (О.Г.)

Над тобою простір, всіяний зорями (О.Г.). Конструкція “під + знах.в.” вказує

на спрямування руху в простір нижче об’єкта орієнтира. Це значення чітко

виявляється у зворотах з назвами предметів, які можуть рухатися у просторі або

перебувають на певній відстані від об’єкта орієнтира по вертикалі: Він усе це

поставив у свій завбачливо розкритий чемодан, мерщій закрив і засунув

чемодан під ліжко (О.Г.) Він швидко заснув, підклавши руки

під голову (П.З.)

Найактивнішим засобом вираження спрямованості руху чи дії всередину об’єкта в

українській мові є конструкція “в (у) + знах.в.”, до складу якої входять

дієслова таких семантичних груп:

1) із значенням “дивитись”, “глянути”: Позаглядав у каструлі,

поринув у звуковий хаос ефіру (О.Г.);

2) із значенням “бити”, “вдарити”: Гаряча кров раз у раз бурхає в

обличчя. Хвилі з усієї сили били в берег . (О.Г.);

3) із значенням “постукати”: Ми лише зараз здогадались, що це гілка

стукала в наше вікно (П.З.)

У конструкціях з прийменником (в) у опорними членами виступають дієслова з

префіксом в- (у-) просторове значення знаходить своє вираження за допомогою

прийменника в (у) та одноіменного префікса, що виконує функцію оформлення

значення дії, яка спрямована в межі певного простору або всередину предмета,

наприклад: Ми ввійшли в невеличку хатинку, що стояла на

узліссі (О.Г.)

Тотожність префікса і прийменника вказує на те, що у цих зворотах переважає

об’єктне значення над просторовим.

Дуже рідко синкретичні другорядні члени речення із значенням кінцевого пункту

реалізуються конструкціями:

“за + оруд.в.”: Сашко негайно кинувся за нею. За ним вже послали погоню (П.З.);

“об + знах.в.”: У цих сполученнях дієслово означає таку дію, яка переходить на

предмет і своєю лексико-граматичною природою зумовлює вживання форми знахідного

відмінка залежного іменника. Конструкцію з прийменником об можна

замінити зворотом з іншими прийменниками, наприклад: вдарити (по шибці, об

шибку). Дієслова, при яких вживаються аналізовані синкретичні ДЧР, виражені

іменниками з конкретним значенням, складають малочисельну групу (бити, стукати,

вдарити(ся) та інші). Наприклад: Перші здорові краплини дощу вдарили

об шибку.;

“через + знах.в.”. Наприклад: В цей час собака кидається до хвіртки і

визирає на вулицю через паркан (О.Г.) Він так вдарив Сашка

по спині, що той аж запищав од болю (О.Г.)

Отже, в сучасній українській літературній мові найпродуктивнішими засобами

вираження синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням кінцевого пункту

є звороти “до + род.в.”, “на + знах.в.” та “в (у) + знах.в.” іменників – назв

осіб, предметів, будівель, їх частин, назв частин тіла. Рідко синкретичні ДЧР

із значенням кінцевого пункту реалізуються зворотами “за + оруд.в.”, “через +

знах.в.”. Звороти “над + оруд.в.” та “під + знах.в.” в українській мові є

малопродуктивними.

5. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням

шляху руху

Спеціальними засобами вираження шляху виступають в українській мові конструкції

“через + знах.в.”, “крізь + знах.в.”, “мимо + род.в.”, “повз + знах.в.” та

орудний відмінок без прийменника. Інші конструкції – це засоби вираження

категорії місця. Значення шляху вони набувають при дієсловах цілеспрямованого

руху. Семантика таких сполучень своєрідна: вони позначають місце, що виступає

орієнтиром при переміщенні. Прийменниково-відмінкові конструкції “через +

знах.в.” та “крізь + знах.в.” передають значення руху через обмежений простір.

Наприклад: Тільки Гриня взявся за компот, як до зали прослизнула

через кухню Тамара – зоотехнічка. Крізь вікно почало пробиватися

сонце (П.З.)

Синкретизм таких ДЧР зумовлюється категоріальним значенням самого

структурного компонента: додатковий об’єктний відтінок наявний у випадку його

вираження іменником з конкретною семантикою.

Рух, підчас якого один предмет минає інший, виражається в українській мові

конструкціями з прийменником мимо, що генетично пов’язаний з тією самою

основою, що й дієслово минати (Жимлій, 1974, 130). Опорним компонентом таких

конструкцій виступають дієслова цілеспрямованого руху з префіксами про-, по-, а

залежним компонентом виступають найчастіше іменники: назви істот, предметів.

Наприклад: Він опиняється біля клубу, проходить мимо будиночка,

де Клава саме свариться з своїм шофером (О.Г.) Мимо нього з гуркотом

проскакав вершник, піднявши стовпом пилюку (П.З.)

Таке лексичне наповнення має конструкція “повз + знах.в.” та “проз + знах.в.”,

але передає рух на ближчій відстані від об’єкта. Прийменник проз виступає

стилістичним синонімом повз. Наприклад: “Повз мене навіть муха не

пролетить,” – сказав командир.

Прийменниково-відмінкова конструкція “уздовж + род.в.” вказує на рух предмета

паралельно довжині об’єкта-орієтнира. Коло опорних слів у таких конструкціях

досить широке. Ними виступають дієслова цілеспрямованого руху та дії,

наприклад: Уздовж стіни тягнувся глибокий рів і не було ніякої

можливості до неї підійти. Вздовж берега тягнулася велика чорна

смуга (О.Г.)

Значення руху між кількома однорідними предметами знаходить свій вияв у

конструкціях “між (поміж) + оруд.в.”. А залежним членом у таких зворотах

виступають іменники у формі множини: Поміж деревами блукала

чиясь постать, і ніхто не міг здогадатися хто то був (П.З.) А в ночі снилося

мені, що ходила я поміж вербами над водою і щось тихенько собі

наспівувала. Сашко розмашисто скакав між ними на своїх милицях

(О.Г.) У якихось роздряпинах руки так і шурхають між стеблами

та суцвіттями (О.Г.)

Синкретичні другорядні члени речення із частковим значенням шляху переміщення у

літературі зустрічаються значно рідше. Засобами вираження шляху переміщення

виступають прийменниково-відмінкові конструкції типу “край + род.в.”, “кругом +

род.в.”, наприклад: Ми сіли край дороги, щоб відпочити. Він

звернув увагу на дерево, що росло край дороги. . Стирчать

край дороги величезні таблиці, всіяні цифрами (О.Г.) Вони декілька раз

обійшли кругом хатинки і нічого підозрілого не помітили (О.Г.)

Біліє, цвіте коралова гілка край стажерки, на своєму місці.

Дуже цікавими є конструкції на вираження синкретичних другорядних членів

речення із частковим значенням шляху переміщення типу “по + місц.в.” та

“оруд.в. без прийменника”.

Сполучення “по + місц.в.” вказує на рух по поверхні предмета або в межах

якогось простору. Названі вище конструкції мають майже однакове лексичне

наповнення. До них належать дієслова цілеспрямованого руху та дії (але без

префікса на означення перетину) та назви одно-, дво-, три- вимірних об’єктів.

Проте активність цих конструкцій не з усіма лексичними групами залежних слів

однакова. Зібраний лексичний матеріал доводить, що у творах українських

письменників переважають прийменниково-відмінкові звороти, хоча деякі

дослідники (Кишенько, 1963,62; Наумович, 1966, 87) вказують на те, що в

українській мові переважає орудний шляху при дієсловах цілеспрямованого руху

та дії.

З.І. Іваненко у своїй праці вказує на більшу життєздатність все ж таки

прийменникової конструкції, ніж безприйменникової (Іваненко, 1981, 81), що

утворюється від широкого кола залежних слів, тоді як орудний відмінок шляху

не завжди можна утворити від слів-термінів та займенників, що замінюють назви

просторових понять.

Конструкція “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника” виступають у ролі

стильових контекстуальних синонімів, це підтверджується можливістю

трансформаційних перетворень: пройшовся подвір'ям, пройшовся по подвір’ю, хоча

з мовленнєвої точки зору більш нормативним є безприйменниковий зворот.

Синтаксично залежними компонентами вищезгаданих зворотів виступають іменники

типу шлях, дорога, стежка, соша, алея та інші, наприклад: Вони мовчки йшли

по дорозі. Випадкові зображення промайнуть по екрану,

невідомо звідки і взявшись. То технік по штучному осіменінню прогуркотів

стільцем по підлозі, ледве не впав. (О.Г.)

З дібраного матеріалу можна зробити висновок про те, що синкретичні

другорядні члени з частковим значенням шляху переміщення представлені

прийменниковими конструкціями “через + знах.в.” , “крізь + знах.в.”, “мимо+

род.в.”, “повз + знах.в.”, “по + місц.в.”, рідше вживаються прийменникові

конструкції “край + род.в.”, “кругом + род.в.” при відповідному лексичному

наповненні підпорядковуючого компонента - дієсловах цілеспрямованого руху –

та вираженні самого ДЧР іменником з конкретним значенням або просторовою

семантикою, якщо береться конкретна ділянка.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити такі теоретичні і практичні

висновки:

1. Традиційне вчення має свої недоліки:

1) нездатність у межах існуючої системи членів речення охопити і

класифікувати всі мовленнєві елементи речення;

2) відсутність однозначних критеріїв розмежування членів речення і

неможливість, виходячи з існуючих критеріїв, розрізняти члени речення в

конкретних висловлюваннях;

3) відсутність опису суті означальних, об’єктних обставинних відношень,

покладених в основу ДЧР.

Тому, на нашу думку, у шкільний та вузівський курс з сучасної української

літературної мови потрібно ввести поняття про синкретичні ДЧР. Знання про

такі структурні компоненти речення доповнюють і уточнюють окремі поняття,

конкретизують їх, допомагають орієнтуватися у складних випадках аналізу

речення, дають змогу правильно визначити члени речення.

2. Синкретизм у системі членів речення – це синтез в одному членові

речення диференційних ознак різних членів речення, різних їх функцій. Цей

синтез може бути як у плану змісту, так і в плані вираження, а також у плані

змісту і в плані вираження одночасно. Потреба у вираженні особливих відтінків

думки – головна умова існування синкретичних другорядних членів речення.

3. Причинами виникнення синкретичних другорядних членів речення з

об’єктно-обставинним значенням є такі фактори:

1) лексико-граматичні особливості головного і залежного компонентів

синкретичного поєднання;

2) синкретизм прийменника .

Функціонування другорядних членів речення мотивується комунікативно-

семантичною доцільністю, потребою висловити відповідний обсяг інформації за

рахунок економії мовних засобів.

4. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням

мають місце у тих випадках, коли підпорядкований компонент синкретичної

конструкції вказує одночасно і на предметність, і на обставинну характеристику.

За цих умов лексичне значення іменників витісняється функціональним значенням –

обставинним.

Засобами вираження синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням є

безприйменникові та прийменниково-відмінкові словоформи.

5. Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням місця дії,

репрезентуючи широку семантику, виражаються прийменниково-відмінковими

конструкціями: “в + місц.в.”, “між + оруд.в.”, “серед, посеред + род.в.”, “біля

+ род.в.”, “круг, навколо + род.в.”, “перед + оруд.в.”, “за + оруд.в.”, “мимо +

род.в.” та інші.

6. Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням вихідного пункту

представлені в українській мові зворотами: “з + род.в.”, “від + род.в.”, “по +

місц.в.”, “з-під, з-за + род.в.”

7. Значення кінцевого пункту передають конструкції: “до + род.в.”, “у +

знах.в.”, “на + знах.в.”, “назустріч + дав.в.”, “за + оруд.в.”, “за + знах.в.”

та інші.

8. Синкретичні ДЧР з об’єктно-просторовим значенням шляху переміщення

виражаються сполученнями: “через + знах.в.”, “крізь + знах.в.”, “мимо +

род.в.”, “повз + знах.в.”, “по + місц.в.”, “орудний відмінок без прийменника”.

У мові творів П. Загребельного та О. Гончара широко використовуються

синкретичні другорядні члени речення . Це є проявом тенденції до мовленнєвої

економії, тобто бажанням висловити один і той же зміст меншою кількістю

виражальних засобів.

Найбільшою продуктивністю відзначаються конструкції з частковим значенням

місця дії (“в + місц.в.”, “на + місц.в.”, “по + місц.в.”) та частковим

значенням кінцевого пункту (“до + род.в.”, “в (у) + знах.в.”). Рідше

трапляються синкретичні другорядні члени речення із значенням вихідного

пункту та шляху.

Таким чином, синкретичні ДЧР, широко вживані в мові творів П. Загребельного

та О. Гончара, збагачують виражальні можливості сучасної української

літературної мови, дозволяють стисло, емоційно висловлювати думку.

Література:

1. Андерш Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній

українській мові // Укр. мова і літ. в школі. –1974.-№ 10-с.34-40.

2. Аношкина Т.Е. О синкретизме членов предложения со значением

принадлежности // Русский язык и лит. в школе.–1981.-№ 2.

3. Бабайцева. Система членов предложения в современном русском 0языке.-

М.: Просвещение, 1988.

4. Бабайцева В.В. Изучение членов предложения в школе.-М.,1975.

5. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматическом строе русского

языка // В сб. : Явления переходности в грамматическом строе современного

русского языка.-М.,1988.-с.3-13.

6. Бабайцева В.В. Зоны синкретизма в системе членов предложения

современного русского языка // Филологические науки.-1983.-№ 5-с.35-42.

7. Бабайцева В.В. Переходные конструкции в синтаксисе. -Воронеж, 1967.-

с.391.

8. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Ситаксис.-М.:Высшая школа,

1977.-248с.

9. Ващук В.О., Моренець В.В. Неузгоджені означення, виражені іменниками у

непрямих відмінках // УМЛШ.-1965.-№ 1-с.18-24.

10. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. - К.: Наукова думка,

1987.-с.231.

11. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. - К.: Либідь, 1993.

12. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. -К.: Наукова

думка, 1980.

13. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. -К.:

Наукова думка, 1988.

14. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-

синтаксична структура речення. - К.: Наукова думка, 1983.

15. Дубова О.А. Другорядні члени речення з синкретичними означально-

обставинними ознаками // Мовознавство.-1989.-№6.

16. Жигилій Н.В. Дієслівно-іменні словосполучення на вираження просторових

відношень.: Дис. канд. філолог. наук. - К., 1974.-220с.

17. Жовтобрюх М.А. Синтаксичні конструкції з прийменником по // Укр. мова та

література в школі.-1986.-№ 8-с.51-55.

18. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского языка (Монография).-М.:

Наука, 1982.

19. Іваненко З.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення.

- Київ - Одеса: Вища школа, 1981.-142с.

20. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові.-К.: Вища школа, 1986.

21. Іваницька Н.Л. Зумовленість синтаксичної структури двоскладного речення

валентністю дієслова-присудка // Мовознавство.-1985.-№ 1-с.39-49.

22. Йова А.І. Прийменникові конструкції в СУЛМ: Дис. канд. філолог. наук.-

Сімферополь, 1963.-316с.

23. Коваленко Р.О. Синоніміка прийменниково-відмінкових конструкцій

об'єктного значення // Граматичні аспекти укр. мови. -К.: КДПІ, 1985.-с.88-

94.

24. Кодухов В.И. Общее языкознание. -М., 1974.

25. Колесников О.А. Про поняттєві сфери термінів "синкретизм" та "омонімія"

// Мовознавство. -1990.-№ 2-с.27-31.

26. Кротевич Є.В. О связях слов. -Львов: Изд-во Львов. ун-та. -1959.-с.4.

27. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис. -К.:

Радянська школа, 1965.

28. Кучеренко І.К. Лексичне значення прийменника // Мовознавство. -1973.-№ 3-

с.12-23.

29. Лингвистический энциклопедический словарь. -М.: Сов. энциклопедия, 1990.-

685с.

30. Мельничук О.С. Історичний розвиток функцій і складу прийменників в

українській мові // Слов'янське мовознавство. -К., 1961.-Вип.3-с.124-194.

31. Овсяников-Куликовский Д.Н. Синтаксис русского языка. -2-е изд.-СПб., 1912.

32. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. -М., 1914.

33. Плющ М.Я. Відмінок у семантико-синтаксичній структурі речення. -К.: КДПІ,

1978.-107с.

34. Слинько І.І. Другорядні чи поширюючі члени речення.// Мовознавство. -

1990.-№ 2-с.3-7.

35. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Я. Синтаксис СУМ. -К.: Вища

школа, 1994.

36. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис /за ред. І.К.Білодіда. -

К.: Наукова думка, 1972.-515с.

37. Фурашов В.И. О второстепенных членах предложения // Русский язык в школе.

-1977.-№ 4-с.94-96.

38. Чеснокова Л.Д. Семантические типы членов предложения с двойными

отношениями. -Ростов-на-Дону, 1973.-104с.

39. Чеснокова Л.Д. Синкретизм в сфере членов предложения // Филологические

науки. -1988.-№ 4-с.41-47.

40. Чоник Я.М. Зони атрибутивності у сфері простого речення: семантика і

засоби вираження: Дис. канд. філолог. наук. -К.: 1991.-195с.

41. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка. -Л.: Учпедиз., 1941.-с.19.

Список умовних скорочень:

О.Г. - Олесь Гончар

П.З. - Павло Загребельний

ДЧР - другорядні члени речення

Додаток

У дипломній роботі зібрано і проаналізовано синкретичні ДЧР з об'єктно-

просторовим значенням. Оскільки в межах просторового значення виділяються

певні різновиди (місця, шляху, вихідного та кінцевого пунктів переміщення),

то одержані дані схематично мають такий вигляд:

Прийменниково-відмінкові конструкції на вираження синкретичних ДЧР з об'єктно-обставинним значенням

Скільки конструкцій нараховує

Який % становить від загальної кількості

всього

100%

а) із значенням місця

"в + місц.в."

"на + місц.в."

"над + місц.в."

"по + місц.в."

"біля + род.в."

"між + оруд.в."

"у + род.в."

"перед + оруд.в."

"під + оруд.в."

"за + оруд.в."

"серед, посеред + род.в."

"круг, коло + род.в."

"мимо + род.в."

та інші

б) із значенням вихідного пункту

"з + род.в."

"від + род.в."

"з-під, з-за + род.в."

"по + місц.в."

в) із значенням кінцевого пункту

"на + знах.в."

"до + род.в."

"у + знах.в."

"за + знах.в."

"за + оруд.в."

"назустріч + місц.в."

та інші

г) із значенням шляху

Страницы: 1, 2


© 2008
Полное или частичном использовании материалов
запрещено.